Перерва ця була велика,
Писав би я, та часу не було,
Не було часу, й не було сили,
По-новому піти у цей похід.
Змінилось так і не багато,
Життя стає як хаоса ігра,
Важке життя, важке і неосяжне,
Майбутнє вже, й по-суті, вже нема.
Багато у думках, тих накипіло,
Багато слів я так і не написав,
Багато міг, багато не вдалося,
Так все пішло, так все у нас зрослося.
Все повернулось у якийсь дурдом,
У нас війна, дефолт і смерть перед очами,
І це наш час, і це є наша доля,
Прожити так, здобути в ріднім домі волю.
І кожен з нас, повинен вірити в майбутнє,
І я в то вірю, та щось нема надії,
Нема надії в завтрашній наш день,
Тоді живем, живем в єдину тільки мить.
І все ж таки, боротись нам потрібно,
Прожити мить, як той останній день,
Відчути біль, що була поряд з нами,
В небо відпустити, у небо відійти..
ID:
562222
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.02.2015 22:06:38
© дата внесення змiн: 24.02.2015 22:06:38
автор: Viktorovich
Вкажіть причину вашої скарги
|
