"відпускай поки є можливість відпустити
адже любов у серці не горить і не пече
зима дає можливість все змінити
і вірячи ти зможеш все, ти спроможний витерти усе.
допоки кров тече, допоки лине думка
ти повна сил мов пташка на весні
лети до хмар, лети як та пір їнка
й наміру не май вертатися сюди.
лети граційно, неметушливо, легко
лети тихенько, щоб не помітив навіть Бог
і як тільки ти побачиш, що досягла вже неба
зупинись і відпочинь, тобі ж більшого поки не треба.. "
інколи, хоча й зовсім не інколи.
часто ми боїмося
боїмося йти вперед, рухатися далі
боїмося повірити в свої сили, боїмося повірити в себе, ніби нас щось тримає, нам щось заважає. але це не так. все, що завжди стоїть на нашому шляху - це ми. і тільки ми. ніхто й ніколи не є завадою для нашого існування, для життя, якого ми бажаємо і вимагаємо від себе.
через негаразди, проблеми, які не є настільки проблемними як ми гадаємо,
хвороби, які ми самостійно і свідомо створюємо - ми відмовляємося від насолоди, почуттів, ми відмовляємося від життя. ми "закриємо" себе з надією, що буде ще один шанс.
так, ще буде шанс пройти цю дорогу по-новому, по-іншому. це просто чернетка або ж репетиція до дешевої вистави. але ж ні.
все минає. роки мчаться забираючи із собюо людей, думки, можливості .
ми живемо. ми існуємо прокидачись ранком і чекаючи моменту, коли ж прийде час для сну. нам набридає. але ми чекаємо. чекаємо ідеального дня, щоб почати жити.
не буде.
ні завтра, ні після 31 грудня не прийде той дійсно ідеальний час, щоб почати. почати робити те , що планував з понеділка або ж з нового року. робити те, що завжди хотів, але не міг. не міг, бо ж в голові ти поставив іншу задачу - чекати.
все не в наших руках. все в нашій голові.
нема проблем, хвороб у твоєму життя. тебе нічого не болить і нічого не тривожить. ти здорова і щаслива. просто ти чогось так запрограмувала той мозочок у своїй голові. ти звикла страждати, відкадати все на завтра.
жити на повну. ніби завтра - кінець. кожним днем, хвилиною цінувати . кохати до нестями. обнімати. подорожувати. зхплюватися. вивчати. все так як в останнє. не завтра. а сьогодні.
найголовніше -
життя в гармонії з собою .в гармоніїї з природою. це той ідеал до якого повинна прагнути. не до фінансової незалежності, кар єрного росту чи популярності - ці реччі ніщо порівнняно з тим, що ти відчуєш, коли станеш вільним. від всього. від цього лахміття, що тягне душу до низу і не дає дихати серцю. звільнися від стеорептитів. звільни себе. дихай.
живи. ти можеш жити. жити так, як підказує твоє серце.
інтуїція. керуйся нею. не знання повинні домінувати, а саме інтуїція.
вона ж виникає там, всередині, не знаючи про зовнішній світ, не взаємодіючи з ним.
а знання ? - передана інформація з вуст в уста ; узальненна думка, яка повторювалася сотні і сотні разів; вивчена, відрепитирувана до досконалості, щоб використовуватися знову і знову.
життя набагато легше, ніж ти думаєш. просто потрібно знайти ту золоту середину, ; знайти те спокійне місце у собі, де ти віднайдеш гармонію, спокій і любов . назажди.
ID:
547680
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.12.2014 01:36:11
© дата внесення змiн: 31.12.2014 01:36:11
автор: taniyaa
Вкажіть причину вашої скарги
|
