Кинуто жереб у ночі колодязь.
Воланд похмурий, йому не до жартів.
Знову відрядження янголи прочать,
Знову невдало розкинуто карти…
Ці два хрести (ХХ!)… Скільки буде розп'ято!...
Темне століття не в радість і чорту.
В пеклі спокійніше перечекати!
Трути укол прямо в пам'ять аорти!
Коней сідлає… і хреститься нишком…
Знає усе наперед, бо по колу
Ходять події… Ось фрак і манішка,
Око, копито – усе вже готово.
Маятник часу пройшовся по колу…
Стрілки зійшлися в танку на удачу…
Десь Маргарита, і Майстер… Бездомний
І Берліоз вже готують задачу…
З Богом! Рушаймо!
…Московська задуха.
Аннушка… масло… і темінь зневіри…
Ось Вар'єте. Хто це? Пан Варенуха?
Пити б товаришу більше… кефіру…
Люди як люди… Затуркані й гнані…
Ні, їх ніщо і ніколи не змінить…
Глина!.. Звичайно, квартирне питання…
Десь на межі, за дверима зневіри…
Гроші, як завжди! Незмінний цей ідол!
Браво, панове! Це варто овацій!
Стільки століть! І скрижалі, і книги…
Марно! Це зміна самих декорацій!..
Скільки ще часу? Година… і друга?
Треба вже, мабуть, назад поспішати…
Ні, ще не час, ще гуляє отрута…
І не забути б про долю Пілата…
Так, ось, притрушена критиків страхом,
Давня історія будить сторінку…
Єршалаїм… і вечеря… і зрада…
Біль головний… у докорах сумління…
Знає фінал: ВІН воскресне, бо правду
Не розчавити у слабкості духу…
Куриться тихо тумановий ладан…
Воланд змиває із серця розпуку…
Скільки ще буде розіп'ятих марно!
Ниє коліно… Стискає у скронях…
Зло залишається надто безкарним!
Воланд стомився від болю агоній…
цікаві ваші оповіді. всім, і побудовою сюжету, змістовністю, отими не жіночими думками і викладками, словесними засобами. легко вам дається говорити про речі такого рівня. і розумно
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, не легко... і не завжди вдається сказати саме те, що хочеться. дякую Вам
дякую за коментар 
