Колись у людини були божі крила
І світла душа, що літати хотіла,
Величні думки і бажання високі…
Куди все поділось крізь віки і роки.
Що ж бачимо зараз: тупі і багаті,
Безформені туші в грошовім багні,
Готові дітей своїх навіть продати,
Ховаючи совість в потоках брехні.
Куди вже до бога думками летіти…
Коли і до чорта навряд чи візьмуть…
Чи місце в суспільстві подібній сволоті?
Чи прапор свободи вони піднесуть?
Чому мені боже не дав свої крила,
Нащо упирів ти до влади пустив?
Невже така доля, щоб хмара накрила,
А ми в ріднім краю вітали чортів?
23.12.2013
