Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Я хочу писати про любов, та не можу - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надзвичайно приємно Дякую!
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро, відверто, кільканадцять разів ДЯКУЮ!
Богданочка, 19.11.2014 - 22:53
"Я віру втрачаю у людськість людей, Бо світ у полоні тваринної люті." як я розумію тебе, Іра...
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я люблю людей, бо у кожному є щось хороше, та ми про це забули, намагаючись виглядати сильними, а "сильний", у наш час, синонім до слів "самовпевнений", "жорстокий"
Натаsha, 15.11.2014 - 23:13
Якщо оглянутися назад в історію, то у суті людській нічого не змінилось, єдине що відрізняє нас так це технологічний прогрес... Гарно, Ірочко! Надихає на роздуми Ваш твір
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Наталю. Ми хочемо видаватися цивілізованими та розумними, роблячи жахливі речі. Як на мене, краще виглядати ідіотом, але щоб вчинки були світлими.
Потусторонний, 14.11.2014 - 18:57
Про людей я давно все зрозумів. Зараз навіть місцями подумки собі аплодую, наскільки ж я був правий. Зате немає ні краплі розчарування, ні здивування.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, що, не зважаючи ні на що, слідкуєте за ходом моїх думок. Чомусь виринув вислів, який любила повторювати моя бабуся: "Є ноги - є ножиська, є люди - є людиська". Я поки-що вчусь їх розрізняти.
OlgaSydoruk, 13.11.2014 - 21:46
Очень хорошо написано,озвучили даже очень эмоционально свои мысли...
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ольго. По натурі своїй я невиправний оптиміст, але це не той оптимізм, який межує з пофігізмом: мені не байдуже, що відбувається довкола - навіть, при найрадужніших поглядах на життя,все-одно помічаєш жорстокість, байдужість,озлобленість, а це, в свою чергу, приземлить найзатятішого оптиміста.
Світлана Моренець, 13.11.2014 - 11:33
Сонечко, у Вас все це чудово і зрозуміло подано!Вірш мудрий, аналітичний, багаторганний. Я пишаюся Вами! Я теж прочитала друзям свій вірш, що війна відкидає емоційний рівень людства в часи палеоліту, та не знайшла підтримки. Тож, поки відлежується... З теплом і повагою – Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Повторюся: нас надихає світло однієї і тієї ж зірки. Дякую щиро, .
Marcepanivna, 13.11.2014 - 11:00
Відчувається відчай і біль, але віру втрачати не можна... що ж тоді лишиться? Тваринної люті багато, але і людяність серед неї є
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світланко, дякую за коментар. Писалося під настрій, тому вийшло так безнадійно і сумно Вже минулося.
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, Світлано. Я намагалась відобразити такий стан речей: ми дожилися до надзвичайно високого розвитку цивілізації у технічному плані ( нещодавно почула, що вже й літаючі автомобілі є - це не з галузі фантастики), а от у духовному плані дорозвивалися до кам'яного віку - я про становище у світі, а не про окремі якості ( люди вміють співчувати, допомагати одне одному).
|
|
|