Для вас мої вірші, як ласки дар
Очам, де сміх і плач солодких мрій,
Душі – сердечній, чистій і святій,
Вам ці вірші – моїх страждань тягар.
Як жаль! Мене страшний жене кошмар,
Без відпочинку в лютості своїй,
Росте немов вовків голодних стрій,
Над долею висить грозою мар!
О! Я страждаю, я терзаюсь так,
Що скарга з раю вигнаних людей
Всього лиш пісня на моїх устах!
Тривоги ваші, любі, й сум ночей –
Лиш ластівки в небесній вишині
У ці прекрасні вересневі дні.
Paul Verlaine
A une femme
A vous ces vers de par la grâce consolante
De vos grands yeux où rit et pleure un rêve doux,
De par votre âme pure et toute bonne, à vous
Ces vers du fond de ma détresse violente.
C'est qu'hélas ! le hideux cauchemar qui me hante
N'a pas de trêve et va furieux, fou, jaloux,
Se multipliant comme un cortège de loups
Et se pendant après mon sort qu'il ensanglante !
Oh ! je souffre, je souffre affreusement, si bien
Que le gémissement premier du premier homme
Chassé d'Eden n'est qu'une églogue au prix du mien !
Et les soucis que vous pouvez avoir sont comme
Des hirondelles sur un ciel d'après-midi,
- Chère, - par un beau jour de septembre attiédi.
