Океан бурлить
В світлі неживім
Місяця над ним
І ще більш кипить,
В час, коли в громах,
Мов страшна коса,
Крає небеса
Блискавки зигзаг,
І потуга хвиль
В нападах своїх
Розбиває риф
З гуркотом зусиль,
Рине в небозвід,
Де в бурані злім
Страхітливий грім
Залишає слід.
Paul Verlaine
Marine
L’Océan sonore
Palpite sous l’œil
De la lune en deuil
Et palpite encore,
Tandis qu’un éclair
Brutal et sinistre
Fend le ciel de bistre
D’un long zigzag clair,
Et que chaque lame,
En bonds convulsifs,
Le long des récifs,
Va, vient, luit et clame,
Et qu’au firmament,
Où l’ouragan erre,
Rugit le tonnerre
Formidablement.