Днiпро бiжить через степи,
На Українi плаче осiнь,
Людей тепер голодних, босих,
Вже садить влада на цепи.
Вiйна не з шляхтою, з народом,
Чи подурiли козаки?
Стрiляють в серце, в родники,
За унiатським йдуть приходом!
Сволота церкви роздiлила,
Забувши щире - Русь свята!
Та проклинаючи Хреста,
Ненависть в душах поселила!
А друзi наче вороги не кличуть в гостi,
Та й не треба,в пiтьмi чомусь червоне небо,
Зносились сироти всi в лепi,
В очах нi радостi, нi злостi!