чи доцільно було питати порад
чи була холодною тоді злива
коли сотні тисяч віків назад
мені посміхнувся Шива?
*
сама незрима із всіх красот
зі мною грає і я виграю
поки він тягнеться до висот
я його псую
я німію і тону. важчаю
і живу нетиповою вдачею
його хвилі давно вже мене гойда
я тепер вода
бо вимучує біль, бо вимучують війни
і він мовчки вночі одягає пальто
поки вона живе у його обіймах
я йому ніхто
*
він є сам собі Бог, сам собі обряд
а я долю шукаю стоптана, сива
коли сотні тисяч віків підряд
у снах моїх ходить Шива
Помаранчева дівчинка
незмінно моє
