Вже перший лист забрала рання осінь.
Ти знов собі питання задаешь,
Такі, що купою застрягли у волоссі,
А відповідей вже ти не знайдеш.
Сумує світ й сумує моє серце-
Це осінь сумом грає в почуттях.
Тримайте час, він розбиває в скельця,
Ті мрії що омріяні в Життях.
Шукати правди важко в цьому світі.
Знайти себе не менш важлива річ,
Але повірити, що так сказала доля -
Знайти в собі мільйони протиріч.
Це осінь знову грє почуттями:
Сказати хочеться багато - ти мовчиш.
Лишається лише прийти до тями,
Не знаючи, чи ти себе простиш.
Сідає сонце й осінь дує вітром
Ховає сльози за щільним дощем.
Звиває осінь сумом непомітно
Всю душу нерозплутанним плющем.
