Скільки людей в мені живе?
Десять,двадцять, тридцять.
І кожен мутить шось своє,
Мені уже…напевно їде криша.
Ці нічні монстри, як гусінь,
Жеруть до самих коренів,
Та монстр цей дебільний змусив
Чорт забирай, написати купу віршів.
Я через фільтр їх не пускаю,
А тупо прямо на листок.
Пишу ось це, а в душі лаюсь
Вже монстри вийшли twelve o’clock