і не допоможе тут жодна зі східних практик
і не допоможуть друзі, книжки й медитації
я не є завойовник його неземних галактик
і не об'єкт його гравітації
та ще хочеться тих обіймів - дужче, міцніше
бо ж якщо треба про щось кричати - кричиш гучніше
в моїх буднях тепер тільки чорна, брудна німота
я б хотіла йому бути "тою", та я не "та"
і життя не життя а звичайна людська повсякденність
все що маю це спогади, але і їх скінченність
а у нього жінки, розваги а потім втечі
та як бонус ще я, що обожнює його плечі
і можливий був вихід, просто він його не шукав
він завжди когось прагнув, спустошував і тікав
і не треба йому всіх цих рим непотрібних і слів
бо він не читає моїх віршів
Помаранчева дівчинка