Я хочу – пам’яталась щоб така:
бездомна, безнадійна і зболіла,
щоб руку повила палка рука
й лице сумне до серця прихилила.
Далеке місто в димці мерехтить,
а поряд, на горбі, тремтять дерева;
любов у нас свята і кришталева,
та нам її прийдеться знапастить.
«Я на зорі у путь зібравсь – прийди,
свій погляд принеси мені прощальний,
щоб він згадався вірний і печальний,
коли Вона здолає назавжди!»
О, Втомо, Втомо, в бурю збитий злак,
сховай благання, вір – весна утішить,
про сни незбутні згадки не залишить,
і знов вернешся ти до мене. Так!
А ніч спадає страхотою нам,
мережку кажани в пітьмі сплітають,
останню втіху муки ще чекають,
а в свою віру я не вірю сам.
Розкрилася палка твоя рука,
ти йдеш, свій погляд в темноті згасила,
пішла твоя уся зі слізьми сила. –
Я хочу – пам’яталась щоб така...
Димчо Дебелянов
Аз искам да те помня все така
Аз искам да те помня все така:
бездомна, безнадеждна и унила,
в ръка ми вплела пламнала ръка
и до сърце ми скръбен лик склонила.
Градът далече тръпне в мътен дим,
край нас, на хълма, тръпнат дървесата
и любовта ни сякаш по е свята,
защото трябва да се разделим.
"В зори ще тръгна, ти в зори дойди
и донеси ми своя взор прощален -
да го припомня верен и печален
в часа, когато Тя ще победи!"
О, Морна, Морна, в буря скършен злак,
укрий молбите, вярвай - пролетта ни
недосънуван сън не ще остане
и ти при мене ще се върнеш пак!
А все по-страшно пада нощ над нас,
чертаят мрежи прилепите в мрака,
утеха сетна твойта немощ чака,
а в свойта вяра сам не вярвам аз.
И ти отпущаш пламнала ръка
и тръгваш, поглед в тъмнината впила,
изгубила дори за сълзи сила. -
Аз искам да те помня все така...
ID:
515317
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 03.08.2014 21:07:01
© дата внесення змiн: 30.06.2016 21:45:06
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
