Всі дні мої та ночі разом з вечорами геть нестерпні
Всі дні мої та ночі разом з вечорами геть нестерпні,
А ранки, котрі починаються о п`ятій чи четвертій,
Стають ще більше затяжними, хоч і сонця менше в серпні.
Та я в розмовах з нею як завжди занадто вже відвертий.
Усі години, що пройшли в очікуванні, рим і снів,
Усі німі хвилини та секунди, що розбив на ритми,
Я витратив, щоб описати неймовірну кількість див,
Спричинених її тим поглядом сліпучо-непохитним.
Всі теплі хвилі, що прийшли з її двох океанів сліз,
Прозорі роси і густі тумани, лютий сніг та іній
Пробуджували у мені потоки радощів і гріз,
Вбивали тижні смутку й рвали тисячі щасливих ліній.
Я гнатиму від берегів шторми, подалі звідціля,
Глушитиму всі бурі, розпочаті нею після гніву.
Я заспокою води, колихаючи, мов немовля,
І припинятиму її дощі, що перейшли у зливу...
Та скільки б знову не атакувала, як би не топила,
Я буду на її причалах, слухатиму ніжні хвилі.
І на човні своєму, ледь розправивши міцні вітрила,
Вивчатиму її світи, долаючи морських вод милі.
ДТХ
07.07.2014
А якщо серйозно - гарно написав. Нехай потоки сліз перекриються хвилями радості! 
Дякую!
