Знову ці гудки, чому такі сумні
З його номером пов’язані спогади важкі..
Дикий крик, телефон з рук випадає
Його серце більше ніколи її не згадає…
Течуть сльози, вона не в силах навіть встати
Це кохання завжди буде серце пам’ятати
Він знайшов собі іншу, просто зрадив почуття
Вона закрилась в собі, відсторонилась від життя
А він насправді сидів вдома, сльози текли рікою
Все життя боровся із самим собою
В дитинстві виявили СНІД – хворобу покоління
Всі його боялися, не відчував він розуміння
Але знайшлася та,яка щиро відкрила
Ця зеленоока серце його полонила
Він боявся зашкодити, хотів кохану врятувати
Але далі й далі продовжував кохати
Та раптом до нього потрапив дивний лист у руки
Їй байдуже на хворобу…на серці тихі – тихі стуки
Він їде до коханої, цілує, обіймає
І на вушко каже, що її кохає
А вона радіє, вони летять у небокрай
Лише справжнє кохання дарує людям рай
