Вона спокійна й дихає свобідно,
її душа не замкнена на ключ,
хоч не багата,та й повір,не бідна,
вона спроможна біль долати голіруч.
Вона спокійна ,їй тепер не страшно
бо вже вкололась об вретено,
Вона не житиме? Та житиме прекрасно!
Щастя не в двері стукає— в вікно.
Вона спокійна , їй уже не дивно,
що люд безпомічний, манірний і бридкий,
що є байдужі,горді ...і надривно
не закричить їм вслід. У їх їдкий
в"юнкий скупий мов канонічний погляд
не зазирне й не кане в світ трункий,
а знов попросить про́щення у Бога,
за лю́дський осуд і за дух слабкий.
Вона спокійна, й знає,що не краща,
за тих,хто поруч ходить, чи далеко...
та вона вірить в те,що не пропаща,
її душа нагадує лелеку...
Вона спокійна,хоч колись дичіла,
бо " як то жити" нікому навчити,
Та хтось згори подарував їй крила,
тепер лишилось тільки полетіти.
дуууууууууууже гарний, зворушливий, проникливий вірш....і він так чітко описує сьогоднішній період в моєму житті!!!!я б Вам за нього 200 балів поставила
Божена Гетьманчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заходьте ще 
