Думки танцюють в світлі марень,
Під спів душі весняних ранків,
Летять слова з забутих ґанків,
Як сотні стріл в мішені чварів,
Тебе любов до хмар здіймала,
Летіла мить нестримним птахом,
Це лиш пролог нової саги,
Яку душа ще не писала,
Нехай життя - це лиш чернетка,
Пиши у стовбчик вагонетки
Думок, що мчаться стрімголов,
Бо час повільно корегує,
Лиш тих, хто світ чужий цінує,
Лиш тих, в чиїх серцях любов.