Влітку кожен захід сонця чарівни́й,
Також неповторний літечка світанок…
Смуток в душу несподівано проник,
Бо нестримно літо вислизає, тане.
Влітку, наче подарунок, просто так:
І цикадні хори теплими ночами,
І безкрайня та безмірна висота –
Оксамит Молочний неба незвичайний.
Ніжність і тепло від щедрої душі
Ні за що даровані… та літо тане…
Прохолодні довгі ночі, і дощі,
Й літні дні коротші набагато стали.
Віддаляється, зникає і тепло́…
Сьогодення хочеться смако́м напитись,
Не встигаю, – тепле літечко пройшло,
Серпня слід дощами осені промитий.
І щемке розлуки-втрати почуття
Загніздилося уже в самому серці, –
Відвойовує собі куточок для життя,
Щоб надовго оселитися на денці.
13.08.2011 р.
