Згадай і забудь
Згадай мене,
коли сумно стає на серці.
Згадай,
коли злишся на когось. Не сердся.
Згадай про те,
що любила безмежно, без тями.
Згадаєш як,
цілувала тебе ночами.
Коли зайде
сонце втомлене спочивати,
Згадаєш те,
як уміли ми щиро кохати.
Коли вели
між собою розмову зорі,
Були почуття
такі ніжні й такі прозорі.
Згадай тоді,
коли все довкола байдуже.
Згадай мій сміх,
бо з тобою сміялась, мій друже.
І ту сльозу,
що скотилася в час розлуки.
Пішла любов.
Залишились седечні муки.
Осінній дощ
і весняний теплий ранок.
Літню грозу
і морозний зимовий світанок.
Згадавши все:
що було і що мало бути,
Забудь в ту ж мить,
бо нічого вже не повернути.
