…Ніколи ти ще не була
Отак розтрощена.
Хоча душа твоя жила
З уламків зрощена.
Хоч ранам загубила лік,
На скронях паморозь,
Ніколи за увесь свій вік
Ти так не каялась.
Хоч зраду бачила не раз,
Ніж гріла спиною,
Але зуміла, піднялась
І стала вільною.
Чому сьогодні ти гориш,
Розп'ята нечистю?
Бо помилки все ті, все ті ж –
Довіра нехристю.
…Ніколи ти ще не була
Настільки зібрана.
Столичні злато-купола
Всміхались віддано.
Що не зробити польові
Вожді і світочі,
Зробила кров на мостовій
Та кат із півночі.
Тебе душили що є сил,
Із люттю, впертістю.
Чим більший тиск – тим більше крил,
І більше єдності.
Ти ще в руїнах, ще слабка,
Ще бачиш привиди.
Але усе в твоїх руках,
Все, щоб розквітнути.
Здравствуйте. Планируем с волонтёрами издать книгу стихов о Майдане и о войне. Ваш стих "Ваш стих Україна 2014" очень достоин, чтоб его увидели люди. Вы не против? Все средства от продажи книги волонтёры распределят туда, где они будут полезны.
Ю. Калашник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаєте, Юліє, чим оптииміст відрізняється від песиміста? Коли песиміст каже: "гірше вже не буває!", оптиміст потішає: "Буває!". Тому казати, що в нас найтяжчі часи - спокушати долю. Згадайте часи Руїни. Але й тоді, як і зараз, найголовнішою бідою України були не лихі сусіди, а зрадництво старшини .
Ю. Калашник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Шуро . Не будемо спокушати долю. Але будемо моделювати майбутнє, говорячи, що найстрашніше - позаду, а попереду нас чекає розквіт!
Не проти
.
. Не будемо спокушати долю. Але будемо моделювати майбутнє, говорячи, що найстрашніше - позаду, а попереду нас чекає розквіт! 
