Той, що приніс мені світло,
Не загасив всередині пітьму,
Ти носив в собі світло кільканадцять моментів підряд.
Я прийняла його як приємний додаток.
А коли ти постукаєш в рамки вікна,
Я відчую твій запах на слух.
Ми гаситимемо небо очима,
І чолом пробиватимемо всі стіни.
Ну а потім роз’їдемось зрання,
Бо кожен діяв навманнЯ.
Та все ж у проблисках зірок впізнаємо ті очі.
За сотні миль,
І скрізь шари базальту й кремнію,
Без дотику закам’янію.
