Ну хто придумав смуток навесні?
Кому потрібні ці криваві весни?
Невже ви хочете, що б очі ці ясні
Заплющились і більше не воскресли.
Невже комусь потрібна ще війна?
Бо двох ж за мало, Бог же любить трійцю
Та годі вам, напевно матерям забракло горя...
Ех... По самі вінця!
А коли так? Нехай же буде бій!
Та так, щоб до Карпат гули гармати
В диму війни, не видно, свій, а чи чужий
Та ми покажемо, як треба воювати.
Ген, понад степом, майорить наш стяг
І поки догорить свіча остання
Ми про несемо той вогонь в серцях
В війні за правду, волю та кохання
І буде перемога, знов весна
Розкриє нам свої палкі обійми
І прийде усміх знову на вуста
І прийде спокій, прийде...
Тільки ВІРМО!