З надією дерева всі стояли,
щоб їх промінням сонце освітило,
та в темну ніч у небі святкували
і вранці снігом їх гілки схилило.
Замовкли у своїй гіркій зажурі
під тягарем одежи снігової –
бо зрозуміли в марень час похмурий
безплідність їх надії золотої.
Димчо Дебелянов
И все с надежда бяха дървесата
И все с надежда бяха дървесата
лъчи над тях ден слънчев да пророни,
но в тъмна нощ бе празник в небесата
и сняг обсипа голите им клони.
Замлъкнаха те, в горка скръб замрели,
под бремето на новите одежди -
на бляновете в сетний час съзрели
безплодьето на своите надежди.
