Моя зірка без тебе вже давно не сіяє,
Морозний вітер так легко,
Кристалом пальці розриває.
В долоні стисну до болі,
Бруківку швиргну я з неволі .
Рідні, незнайомці гинуть як мухи,
Шалена та куля їх душі прошиває.
Ворожа та клята – додолу тіла прибиває.
Лежу я й не знаю чому ж так буває,
Встати не можу й болі не має.
Лиш чую як кулі гасають, людей убивають.
А люди мене все минають і далі ступають…
Життям своїм долю комусь прокладають…
Зірка згасає, все одно без тебе вона не сіяє…
14.04.2014 ́ Володимир Чорноморець
