Десь там ще чулися останні кроки,
Відлуння поспіхом промовило "прощай"...
Я все життя ще чутиму оте "ПРОЩАЙ"!
На все життя бодай би вистачило року.
Ти йшов , здавалося, назустріч ночі,
Але зустрів той зраджений світанок,
На призволяще викинутий ранок–
Його жбурнули прямо в наші очі.
І тінь твоя, відділена від тіла,
Запалювала мертві ліхтарі,
Я їх вже бачила на вівтарі,
Коли прощатися з життям хотіла.
Я обійняти зможу цілий світ
І, як захочеш, я скажу тобі, що бачу,
Коли я очі закриваю. Я пробачу!
І я пробачу всіх!
Хоч ти мене одну пробачити не зміг...
