Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Країна білого неба - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Салтан Николай, 21.02.2015 - 10:19
Такі слова починаєш по-справжьому розуміти, коли зустрічаєшся з подібним віч на віч
Serg, 21.02.2015 - 03:28
Ця Ваша, Шоне, палітра кольорів така близька нам, особливо зараз... Ось, не витримав і спробував відтворити: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561242 Леонід Ісаков, 31.03.2014 - 13:10
І все ж будемо оптимістами. На теперішньому "теплого попелу" розростеться зелений райський сад.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я оптиміст... Будемо сподіватися!
Ірина Хміль, 24.03.2014 - 12:52
Дуже вдалими художніми засобами Ви донесли весь трагізм і горе війни, в якій би країні вона не відбувалася...
Любов Вишневецька, 24.03.2014 - 12:23
Ми просто жили, а вони до війни готувалися...... Готувалися нас убивати.......
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так завжди буває... Вороги приходять неочікувано...
Vita V-D, 24.03.2014 - 12:16
Війни всі однакові, не важливо, яка країна у біді - почуття абсолютно ідентичні.
Крилата (Любов Пікас), 24.03.2014 - 11:15
Так хочеться світла, радості! Але маємо те, що маємо. Мусимо з цим собі давати раду. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумні часи... Але треба жити і вирити....
Лоредана, 24.03.2014 - 10:52
Так, ми думали, що в нас таке неможливо. Самі ж приспали свою пильність... дорого доводиться платити!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це в багатьох країнах так було... Війна завжди приходить неочікувано - як і кожна біда...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Для мене найважливіше саме слово "правдиво"....
Микола Серпень, 24.03.2014 - 06:05
Ваша правда, це страшніше ніж можна думати. Війна забирає душі і, на жаль, всі мусять стати людьми без облич. Тому так ненависні перші, котрі це несуть...
Алексей Мелешев, 24.03.2014 - 02:51
...Люди з порожнечею всередині,Навіть не орки, не морлоки, А, може, й зовсім не люди, Тому вбити їх неможливо, Недоречно ховати у трунах, А можна вимкнути, Як вимикають зіпсований пристрій. І викинути на смітник... Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за розуміння та відгук!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це для багатьох країн типово - отак от живуть люди - і раптом війна....
laura1, 24.03.2014 - 00:35
Все що Ви написали - це дійсно так. Ніхто з нормальних людей не хоче війни. Але війни даються для переосмислення цінностей. І от коли Україна знаходиться у стані війни, розумієш, як люди гуртуються, починають любити і поважати один одного, більш спілкуються. Стають стосунки більш теплими. Допомагають військовим, хоч до того було всім байдуже, як вони живуть. Розумієш, що все те матеріальне, за яким ти гнався все життя, тепер не має ніякого значення. Що головна цінність - це життя. На жаль, війни вчать більше чим мирне життя. Та всеж сподівають і молюся, щоб війни не було.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це нам - ірландцям так знайомо... ніхто не хоче війни - і раптом розумієш, що вже війна - і триває і триває - і нема їй ні кінця ні краю... І теж ідеш на війну - бо на то нема ради, бо мусиш... Сумно це все - люди ніяк не порозумнішають...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, але надія лишається завжди... Хоч трохи...
|
|
|