Як дивно проміння на хвильках бринить,
А хвилька проміння вітає …
Куди б не ішов – та спинюся на мить,
Бо кращого в світі немає,
Як глянуть на став, що зріднивсь до кісток
Та вистелив сонця дорогу –
Тут верби схилились на срібний місток
І тихо виспівують Богу,
Тут ластівка стрімко торкнулась води –
І дзвінню озвались краплини…
Я тисячу років ходив би сюди,
Де птахою подумки лину:
Дорогою сонця спішу в небеса,
Та крилами воду черкаю –
О, рідний мій краю, яка ж це краса,
Як хвилька в промінні співає.
20.06.2013 р.
