|
Знаєш, це було б брехнею,
Якби цього я не сказав,
Я хочу бути мрією твоєю,
А тебе б своєю долею назвав.
Долею, легкою і прекрасною,
Сонечком, ясним і золотим,
Зіронькою, яскравою та ясною,
Ніченькою, а я б був місяцем твоїм.
Місяцем, що світить для коханих,
Та тінню, для зрадливих почуттів,
Почуттів, завжди таких незваних,
Феєрверк яких відчути так хотів!
Хотів, бо це вже як наркотик,
І дарувати теж, ти лиш зрозумій,
Хочеться відчути, коханий дотик,
Та заблукати в вирі своїх мрій.
Мрій завжди таких яскравих,
Таких щасливих і дурних,
Серед людей часто неправих,
Вони вмирають в землях кам'яних.
Кам'яних, бо не відчуваю вже я болю,
І не тримаю ні на кого зла,
Віддати комусь хочу свою зброю,
А у відповідь прошу каплю тепла.
Душевного такого, щоб відчути,
Що я не сам серед людей,
І з полегшенням забути,
Іронію неправильних ідей.
Ідей, яких ніхто не втілив,
Людей, що не розуміли почуттів,
І купідон знов кудись поцілив,
І у небо, як літак злетів.
Злетів, забувши про дрібницю,
Зв'язати серце з чиїмсь назавжди,
А воно тепер нагадує темницю,
До якої не підходять поїзди.
З майбутнього, де хочу тебе бачити,
Разом з тобою завжди йти,
А купідона не зможу вже пробачити,
Бо він спалив колись мої мости.
Мости, по яким я так і не пройшовся,
Бо сміливості забракло як завжди,
Я досі пам'ятаю запах твого волосся,
І частинку тебе в серці, залишу назавжди!
В серці, яке відбудовує дорогу,
Що йде в минуле на кілька років,
Ти мабуть відчула всю мою тривогу,
Коли зізнатися тобі я так хотів.
Зізнатися, та мабу́ть не варто,
Бо знову втрачу сенс життя,
Навіть мені вже це занадто,
Кохати і робити вигляд, що немає почуття.
19.05.2013
ID:
477204
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 04.02.2014 22:46:51
© дата внесення змiн: 08.02.2014 12:40:45
автор: Сержак
Вкажіть причину вашої скарги
|
