Сергій Законніков, Часу нема, щоб стоять на колінах
Часу нема,
Щоб стоять на колінах,
Мовчки в покорі униз спину гнуть...
Не допоможуть жалі і моління
Зрушить тупого дикунства стіну.
Часу нема,
Щоб у закутку бути,
Слухать прокляття,
Душитись в мані,
Бути в кайданах непевності скутим...
Чую біда в спину дише мені.
Можна знайти з віком думку розумну:
Вільному – воля,
Холопу – тюрма.
Можна було б жити просто й бездумно...
Можна було б, –
Тільки часу нема.
Сяргей Законнікаў
Часу няма
Часу няма,
Каб стаяць на каленях,
Моўчкі згінаць у пакоры спіну…
Не дапаможа жальба і маленне
Зрушыць тупога дзікунства сцяну.
Часу няма,
Каб сядзець у закутку,
Слухаць праклёны,
Давіцца маной,
Быць ланцугамі няпэўнасці скутым…
Чую дыханне бяды за спіной.
Можна прыйсці да высновы з узростам:
Вольнаму — воля,
Халопу — турма.
Можна было б жыць бяздумна і проста…
Можна было б,
Толькі часу няма.
