Іноді дівчинці просто треба поплакати.
Так - зовсім трохи, збалансувать почуття.
Дівчинка може дивитися "Хатіко",
А може згадати фініш чужого життя.
Дівчинці на душі може буть холодно,
Вона плакать буде від ліміту тепла.
Або ж може читати оті слова Воланда,
в яких він указує на тлінність буття.
Дівчинка плакатиме від розлуки із домом,
чи від згадки про друзів і їхні листи.
Може заплакать від щастя. Й від горя.
Їй просто несила всю цю ношу нести.
Дівчинка може дочитувать книжку,
жалкувать за героями, бажати їм зла.
Чи ж може заплакать, завмерши на ліжку,
згорнувши довкола свої два крила.
Іноді дівчинці просто треба поплакати.
Так - зовсім трохи, відновить баланс сліз.
Може, згадавши легкий дотик лапками,
а, може, муркочачий й завжди теплий ніс.
До істерики дівчинку хтось може довести:
несправедливий учитель або ж гарний друг.
Дівча випадково згубить може перстень,
або ж в якійсь справі забуть сенс потуг.
Дівчинка почує розмову подруг про себе,
і плакати буде від розпачу враз.
Потрапить в аварію? Злама двоє ребер?
Чи просто ревітиме від застарілих образ?
Вона може плакать від радісних звісток,
всміхатись крізь сльози. Така ж бо дурна!
А може ридати через програш солісток,
за яких вболівала, та ще й не сама...
Іноді дівчинці просто треба поплакати.
Так - зовсім трохи. Це природний баланс.
Хоча... Вона плаче, коли незмога балакати.
Тоді, як на серці оселивсь декаданс. (27.11.2013)
