Мужній, добрий, лагідний такий,
Ти завжди захищав мене від світу.
Жорстокого, неначе буревій,
Зимою, осінню, весною й літом.
Я пам’ятаю, як маленькою була
Ти грав зі мною, плакав і сміявся.
А як радів, коли комочок твій
На ніженьки малесенькі зіп’явся!
Як дивно, йдуть роки, час плине.
Змінилось все, дочка уже доросла.
Й на себе вільна є хвилина,
А в тебе вже з’явилась сивина в волоссі.
Татусю рідненький! Як я тебе люблю!
І за турботу, й за поради щирі!
Я кожну мить з тобою в снах ловлю,
В дитинство повертаючись щохвилі!..
