Вже надвечір повернулась
З роботи дружина.
Перед дзеркалом вертілась
Її «половина».
У білесенькій сорочці,
В костюмі новому.
Вже готовий був,як пташка,
Випурхнути з дому.
-Ти куди це так убрався?,-
Аж до стелі скачеш?
-На рибалку я зібрався.
Хіба ти не бачиш?
Жінка мовить:-Тепер ясно!,
Не забудь,гляди,гачки.
Бо рибалка-це прекрасно,
Але трішечки зажди.
Та й метнулася до спальні
Личко фарбувати.
Повернулася,як пані
З царської палати.
Довга сукня по підлозі,
В’ється,наче річка.
І кольє на тонкій шиї
Горить,наче свічки.
Вся в уборі дорогому
Прочинила двері.
Та й пішла отак із дому,
А хода- моделі.
-Ану стій,-супруг аж крякнув,
Ти куди це з хати?
-А хіба я не сказала?
Буряки сапати.