Сьогодні знову дощ
тривимірні півсфери
розкидав в калюжі́,
в подвір’ї й на дорозі,
і край затихлих площ
стоять, немов торшери,
бетонні сторожі́
у крапельній облозі.
Сьогодні знову дощ…
Насуплені хмарини
витрушують із тіл
дипольний дистилят…
Чекає місто прощ,
рахуючи хвилини,
розчахнуте навпіл
гріхами грошенят…
Сьогодні знову дощ…
Розкриті парасолі
об’єднують по двох
закохані серця́…
Немов би мокрий хвощ
в самотнім ореолі
один з небагатьох
нагадую ченця…
Сьогодні знову дощ…
І буде зайвий привід
набрати телефон
і голос твій почути…
Покину тишу площ,
де ніч неначе привид
краплинний камертон
захоче роздобути…
Сьогодні знову дощ…
Але сьогодні завтра…
Ранкова кава й тост,
і ніжний поцілунок…
І знову гамір площ, -
щоденна моя мантра,
блукає серед хост,
шукає порятунок…
