Коромисло гнеться,
Відра аж по вінця,
Вода тихо ллється,
Дівці на колінця.
Журавель у воду,
Стоїть заглядає,
У всяку погоду,
Воду набирає.
Хоч старий, як світ,
Стоїть та сумує,
Вже багато літ,
Водою частує.
Час летить на крилах,
На селі прогрес,
Є ще в нього сила,
Не згас інтерес.
Хоч крани у хаті,
Та вода біжить,
Та смак не зрівняти,
Ту чарівну мить.
Мов сльоза водичка,
Рипить журавель,
Мила всім криничка,
І вночі і в день.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/355-koromislo-gnetsya.html
