Пробач але коли бачу як ти стоїш навколішки
і молишся.
... я хочу плакати.
Коли я бачу, як спить моя мама
загорнувшись клубочком.
Я хочу і радіти і плакати
але все одно обіймати.
Коли всі мовчать і навіть кола,
яка каже, що вона без ГМО
і жодної усмішки.
Це страшно.
Це дуже дуже лячно залишитись одній.
В пустелі,
де піщинки нагадуватимуть людей.
І навіть коли не сміється.
Їй порожньо,
коли мама спить.
Їй тепло дивитись на неї
і плакати довго довго плакати.
Щоб мама отак спала завжди і прокидалася
цілувала,
гладила,
обіймала.
Щоб прокидалася завжди.
Це ж вона пообіцяла, що ніколи ніколи не постаріє і буде вічною.
Я готова ридати за це щодня лиш би це було правдою.
