«Час» – це не міра людського буття,
Так не напише письменник,
Він розуміє, правду життя,
«Час» – це звичайний іменник.
Тому він малює фарбами сни,
Сміється, танцює, співає,
Шаленіше люду, вам не знайти,
Тай й хто таких дурнів шукає?
Вони, як гірське чисте повітря,
Або колекційне французьке вино,
Як просинатися після опівдня,
Наче легесеньке ніжне перо.
Неначе цунамі шалене влетить,
Як сонце, заграє усмішка,
А в вас так нічого і не забринить,
Неначе ви смолена діжка.
