И ПОСЛЕДНЕЕ
Была над нами, как звезда над морем,
Ища лучом девятый смертный вал,
Ты называл её бедой и горем,
А радостью ни разу не назвал.
Днём перед нами ласточкой кружила,
Улыбкой расцветала на губах,
А ночью ледяной рукой душила
Обоих разом. В разных городах.
И никаким не внемля славословьям,
Перезабыв все прежние грехи,
К бессоннейшим припавши изголовьям,
Бормочет окаянные стихи.
І ОСТАННЄ
Була над нами, як зоря над морем,
Що променем шука дев"ятий вал,
Ти називав її і лихом, й горем,
А радістю ні разу не назвав.
Вдень перед нами ластівкой летіла
І посмішкою квітла на вустах,
Вночі рукою крижаной душила
Обох разом. Ми ж в різних знов містах.
І наших слів хвалебних не прийнявши,
Гріхи колишні забувала враз.
Безсонні узголов"я обійнявши,
Шептала кляті вірші в той же час.
