Ми знов на "Ви"...
Такі чужі й байдужі...
За ширмою ховали почуття.
На мить здалося, що ми - друзі...
Лише на мить, коротку як життя.
Наповню склянку лиш на половину
Любові мірка це буде моя.
Ти так і не долив свою частину,
Хоч свято вірив, що назавжди я твоя.
Розбите серце... Скла ти не побачиш,
І не збереш уламків по шматку.
І не чекай, що я заплачу,
Немов ображена дитина у кутку...
Ти так й не зміг всю душу осягнути.
Лиш пригорщу даремно зачерпнув.
Ким була я, такою вже не бути.
"Та" залишилась там, де сам її забув!
