Я нічого про тебе не знаю. Ти просто є
В тому місті, де мрії в долонях або під ногами,
Де стирається все навіть з тижнями - не з роками.
Ти собі там живеш під вже звичним тавром "не моє".
І не хочу про тебе писати ніяк і ніде
Або знати іще, хто оскомний тобі, як вишні,
Хто десь поруч сидить, чи теперішні, чи колишні.
Раптом щось тебе також із всіх моїх снів вкраде?
Хай же нас розділяє завжди не одне шосе.
І, між іншим, прошу: залишайся таким байдужим.
Чи за крок, чи за сто - все одно я сумую дуже,
Хоч не знаю про тебе нічого. А може, все?
Прямо, як про мене...
Маю чудового уявного друга, знаю про нього все. Але... Водночас і нічого.
Аж гірко стало. Але хороший вірш!
ХорошЕ, як кажуть волиняки
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
рада, що близьке.
але не рада, що гірко
так буває
дяякую, Юлясю
