Руденька - так солодко звучить, лищ з твоїх вуст.
Це як крик, серед тисячі застиглих слів.
Серед кривої та затягнутої байдужості.
Знаєш, мене знову ломає "Хочу до тебе"
Знаю...."Платонічне кохання"
Цей дивно затертий вислів.
Повсюди метаморфози закоханні у вечір.
У серці взагалі душевний вогонь.
На ранок- фальш!
Усмішка.
Кава, зі смаком тебе?!
Люди, їхні ідилії , як бездушні кроки.
Крилаті сторінки сучасних книг?!
Життя триває..
Рухає вперед, пульсує наші жилки.
Розвію, як вітер попіл нас.
триває...
А ти? А я?!
Нас кавоманить знову.
Цікавий неологізм кавоманить, крива затягнута байдужість та інші оригінальні вислови та своє власне бачення світу - це і є поезія. Бажаю успіху Руденька.
Марина Василюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00