В душі поволі грає холод,
Немов, музичний геній,
Він виграва свою величну та сумну мелодію,
Без найменшого фальшу,
Зриваючись від меланхолії зимових вечорів,
До справжніх оркестрових вакханалій,
Котрі звучать на увесь світ Людської душі.
І ця музика, що ніколи не буде записана, відтворена,
залишена нащадкам,
Незрима, невловима, але всюдисуща,
Ця пластинка гратиме доти, допоки грає життя,
Без пауз, без зупинок.
Не підвладна Вам,
Ви лиш інструмент,
Її гармонії та хаосу, Її прекрасного та бридкого.
Щоправда, Ви неповторний інструмент,
Який одним своїм існуванням,
Множить неповторні акорди істини…
Життя – це Істина,
Дослухайся до Своєї музики.
