Я марю тим, щоб завжди бути поруч,
Я їду з глузду з думкою про це,
Я хочу слухати слова, що ти говориш,
І цілувати тебе в губи похапцем.
Знаю, нас розлучать скоро темні води,
Та от не знаю, як і з цим миритись,
Та сльози й сум не зроблять нам погоди,
Ми мусимо терпіти і на цьому вчитись.
Я не проситиму, щоб ти щось обіцяла,
Як, не попросиш ти у мене обіцянок.
Попрошу лиш єдине - щоб чекала,
Коли ступлю до тебе я на ганок.
