А грім, напевно, в хату не впускають-
Так гучно стука в двері кулаком...
І блискавиці небо розбавляють,
Неначе чорну каву, молоком.
Важкі краплини срібними цвяхами
Все драпірують бульками струмки.
П'янкими веселкОвими шляхами
Летять мої заобрійні думки...
Лоскоче груди озонОве щастя,
А серце десь під хмарами літа;
І одягнувши хусточку квітчасту,
Сміється знову днина золота...
А грім таки достукався до хати.
Стомився й спить, похропує вві сні...
Зелений коник втік від жабеняти,
На струнах сонця виграє пісні...
Я в "нове" давненько заглядав, а у вас тут, виявляється, новий шедевр! Порадували ви мене без міри оцими метафорами: -І одягнувши хусточку квітчасту,
Сміється знову днина золота... Просто геніально!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а Ви мене порадували своїм візитом!!! Щиро дякую!!!
"І блискавиці небо розбавляють,
Неначе чорну каву, молоком."- ммм....кава з молоком Неочікуванні образи,шалені замальовки! Ваш вірш просто не може не сподобатись!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Христинко! Бачу, Ви теж шанувальниця кави з молоком... а як щодо тортиків?
рада Вас бачити!