А ти… а що ти?
Снуєш собі по кімнаті.
Вдаєш небайдужість,
Приховуєш свою пихатість.
Ти дорослий, різкий та беззаперечний,
А я – маленька, й чомусь така недоречна.
Ти світиш яскраво,
з тобою чомусь так весело,
А я сама собі нецікава
й непотрібна у цьому Всесвіті.
Я б розігнала на небі всі хмари,
що мішають світити твоєму сонцю.
Я би стерла зі снів кошмари,
лиш би тримати тебе в долонях.
Я б говорила з тобою гарно,
але цей пронизливий біль у скронях…
