Ти
Не ле ти
Не спи няй дихання.
Твої нерви погано воховані,
Твої нерви зразу зраджують,
На обличчі – усе. Наче почерком Караваджіо
/ Це той, що вималовував бруд під нігтями
І зморшку аж до вуха /.
І ти стоїш.
Птахи на тілі
Горизонту
Птахи – мов тіні. Вже який резон? Ти
Запізно.
І валізи
Спогадів підхопить вітер.
А ти вертайся, - скаже хтось, - до світу,
А ти стоїш… Та не спиняй же дихання!
Рентгенокопія покаже дві, подвійно вирвані
Попарно паралельні нейронитки, що летять за горизонт.
Це не твій день, не твій фасон.
Летять птахи по шпалах
Стукотом коліс десь аж по той бік дихання
Дві нейронитки, що шукають виходу,
Допоки спалах…
Та змирися!
Не можу.
Так дано Богом.
Твій по саг
Не бо го
Спізнився
Твій по тяг
В небо
ЛЬвів. 30.06.2013 р.
