Вдягла горобина корали
І стала побіля дороги.
І клени бучні розстеляли
Їй золото листя під ноги.
А золото їй не потрібне,
Вона ні листка не підніме...
Мороз її інеєм срібним
Одягне – і дар вона прийме.
Сьогодні ж стоїть наодинці
І очі красою чарує.
Таку не візьмеш за червінці –
Життя віддаси за такую.
Канстанцыя Буйло
Рабіна надзела каралі
Рабіна надзела каралі
І ўстала ля самай дарогі.
Пыхлівыя клёны кідалі
Ёй золата лісцяў пад ногі.
А золата ёй не патрэбна,
Яна ні лістка не падыме...
Мароз яе інеем срэбным
Адзене - і дар яна прыме.
А сёння стаіць вось у сонцы
І вочы красою чаруе.
Такую не ўзяць за чырвонцы, -
Душу аддасі за такую.
