Все просто. Треба почати з умов: муза не прийде в кімнату, де вже чимось зайняті. Лінощі- найкраще підгрунтя.
1) Просто лягти на дивані і нічогісінького не робити.
2) Полежати з закритими очима. Але якщо подумки постійно над чимось клопотатися, то нічого не вийде.
3) Усвідомити, що лежати так можна вічно, чим відкинути плин часу. І тоді музочка стане по трохи підкидати теми.
4) Думки здаватимуться своїми, але новими, унікальними. Потім здивуєшся: "Чому ж раніше це не спало мені на думку?"
5) От тоді, відчувши тему, хапаєш музу за хвіст, і негайно записуєш все, що прийде на думку.
І останнє: чим більше намагаєшся придумати риму розумом, тим гірше виходить. А якщо не гвалтувати свій розум, не штурмувати і надсилу видумувати, а просто зупинити плин думок, тоді муза матиме можливість все продиктувати тобі на вушко)
Уявила собі, як то - тримати музу за хвіст і шептати їй на вушко - весела картинка вийшла) Аби їй боляче не було лишень)))
У мене Муза з'являється несподівано, як веселка в грозу, а не встигнеш вловити - так само тікає разом з потрібними думками...)
fire_maroder відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Особисто в мене накращими виходять ті вірші, що написані за 5-10 хв. 
