Усі ми тепер божевільні,
І кожен по-своєму дивний,
Хоча не раби, ми є вільні,
Та світ цей занадто фіктивний.
Корупції, кажеш, немає?
Хабарництво, кажеш, зникає?
Усі ми тепер є залежні,
І кожен від когось навіки,
Хоча і живем в Незалежній,
Та тисне брехня на повіки.
І мова, ти скажеш, єдина?
І пісня така солов'їна?
Усі ми тепер маєм зброю,
Рушниці і ядерні бомби,
Одні стануть хутко до строю,
А інші втечуть в катакомби.
Усі на словах є хоробрі,
А вчинки чомусь вже не добрі.
Пошарпані змучені руки,
Старечі мозолі і біль,
Над мовою - чорнії круки.
А кажуть, що хліб там і сіль.
Немає ні хліба, ні солі,
Душа тільки плаче від болі.
Вкраїно, кохана Вкраїно,
Тримайся під стрілами жаху,
Не встань перед ним на коліна,
Не дай розповсюдитись страху.
Воскресне традиція й слово.
Живи у серцях, рідна мово.
Усі ми ще в силах боротись,
Допоки живем в Незалежній,
Не треба брехнею "колотись",
Вкраїнці, не будьте залежні!
