О мужній генію свободи!
Ти слово «воля» облюбив,
І спраглий, лишений спокою,
Його народу оживив.
Ти гордий, втомлений і славний
Ішов у даль, із кроку в крок.
Ніколи ти не озирався,
І біг вперед, поміж зірок.
Ішов свідомо… Й довго думав
Як світ печаллю оповився,
У ньому стало море лиха,
А біль із кров'ю перелився.
Ти йшов і знав – не все так складно,
І не погано, як здається,
Не все так зле лиш при одному –
Коли надія в серці ллється.
Вона, як в серце струменить,
То промінь світла в глиб кидає,
І віра – зброя головна,
Бо людству душу очищає.
О геніальний волелюбцю!
Тебе ми вічно прославляєм,
Твої вірші, вчення святії,
Мов «Отче Наш» напам'ять знаєм.
Тобі, наш Велете-Кобзарю,
До ніг ми мусим поклонитись,
Бо в жилах кров твоя свята
Навік не перестане литись.
В ній Твоє слово протікає,
І правдою тече між люди,
Тебе, Тарасе пресвятий,
Лиш грішник, й той не позабуде!
чудовий вірш 
