Кадр за кадром плетуться, стікають будні,
Десь поміж них фотографії звичних свят.
Дні іменин у лютому, вересні,грудні,
Теплі світлини наводять у споминах лад.
Кожне Різдво - із батьками, сімейне ж свято,
Зустріч таких знайомих, рідненьких душ.
Березень вихідними зустріне радо,
Тішить короткий день і смачненьким муж.
Масляна, Пасха, Трійця - обов’язково
Тайна церковних свят проникає в дім.
Знову зберемось близько тісненьким колом,
Вділим млинців чи здоби нужденним всім.
Посмішки на обличчях - щасливі миті,
Трохи змінились за десять останніх літ,
Кадр за кадром стікають, бо вже прожиті,
Фото, як дотик у пам’яті нашій слід.
Не хочу образити, але якось занадто все просто та загально. Як на мене, то тут треба вихопити мить, особисту для поета і водночас близьку для читача. А загальні фрази не несуть тепла. Треба, щоб читач побачив себе. Я себе не побачив, тож 3
Любов Чернуха відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікавий коментар.. в кожному вірші часточка автора, тому зрозуміло - не кожен відчує те що мені хотілося сказати. Дякую за візит.
Зараз ті фото і друкувати не треба. І альбомів немає. Як сядиш дивитися і все в кольорі. Аж нецікаво. Про ті старі чорно-білі альбоми треба було б написати. Вони того варті. Успіхів.
Любов Чернуха відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
чорно-білі тільки у мами в альбомі, іноді гортаємо з нею, може й про них колись напишу...
